Роглит – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Гипогликемическое средство из группы тиазолидиндиона, является селективным агонистом ядерных рецепторов PPARγ (peroxisomal proliferator activated gamma). Снижает уровень глюкозы в крови за счет уменьшения резистентности к инсулину в жировой ткани, скелетных мышцах и в печени.

Оказывает защитное действие на функцию β-клеток поджелудочной железы: возрастает масса островковых клеток поджелудочной железы и содержание инсулина; препятствует развитию гипергликемии. Не стимулирует секрецию инсулина поджелудочной железой и не вызывает гипогликемию. Основной метаболит (парагидроксисульфат) обладает сравнительно высоким сродством с растворимым PPARγ человека, однако клиническое значение этого явления неизвестно.

Гипогликемическое действие развивается постепенно: максимальное снижение глюкозы крови натощак наблюдается через 8 нед лечения. Лечение может сопровождаться увеличением массы тела.

Применяемый в комбинации с производным сульфонилмочевины или метформином снижает резистентность к инсулину и улучшает функцию β-клеток поджелудочной железы. При этом существенно снижается концентрация свободных жирных кислот. В результате различных, дополняющих друг друга механизмов действия, комбинированное лечение росиглитазоном и производными сульфонилмочевины или метформином приводит к аддитивному эффекту и обеспечивает контроль гликемии у больных сахарным диабетом типа 2: снижение глюкозы крови натощак и гликозилированного гемоглобина (HbAlc). У больных с избыточной массой тела гипогликемический эффект более выражен.

Сахарный диабет типа 2:

- в качестве монотерапии при неэффективности диетотерапии;

- в комбинации с метформином у больных с избыточной массой тела;

- в комбинации с производным сульфонилмочевины исключительно у больных, не переносящих метформин, или которым метформин противопоказан;

- в комбинации с инсулином.

таблетки, вкриті оболонкою 2 мг; блістер 10, пачка картонна 6;

таблетки, вкриті оболонкою 4 мг; блістер 10, пачка картонна 3;

таблетки, вкриті оболонкою 4 мг; блістер 10, пачка картонна 6;

таблетки, вкриті оболонкою 8 мг; блістер 10, пачка картонна 3;

Всмоктування: біодоступність після перорального прийому 4 і 8 мг розиглітазону становить 99%.

Cmax в крові досягається через 1 год після прийому всередину. При терапевтичних дозах концентрація в плазмі пропорційна дозі. Їжа не впливає на AUC розиглітазону, хоча Cmax кілька (на 22-28%) знижується, Tmax трохи зростає (1,75 год) порівняно з прийомом натщесерце (ці зміни клінічного значення не мають). Збільшення рН шлункового соку не впливає на всмоктування розиглітазону.

Розподіл: об'єм розподілу »14 л. Зв'язування з білками крові дуже високе (»99,8%) і не залежить від віку і концентрації розиглітазону. Зв'язування з білками основного метаболіту (парагідроксисульфату) також дуже високе (> 99,99%).

Метаболізм: піддається інтенсивному метаболізму і в незміненому вигляді з організму не виводиться. Метаболізується N-деметилювання і гідроксилюванням з подальшою кон'югацією з сульфатом або глюкуроновою кислотою. Роль основного метаболіту розиглітазону в появі гіпоглікемічної дії вивчена не повністю, не виключено, що він теж володіє гіпоглікемічною активністю. У метаболізмі розиглітазону бере участь головним чином CYP2C8 і в невеликому ступені CYP2C9. Не робить істотного інгібуючої дії на CYP1A2, CYP2А6, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1, CYP3А і CYP4А. Надає помірно блокуючий ефект на CYP2C8 (IC 50 18 мкМ) і майже не впливає на CYP2C9 (IC50 50 мкМ). Не вступає у взаємодію з субстратами CYP2C9.

Виведення: загальний плазмовий кліренс розиглітазону »3 л / год, термінальний T1 / 2» 3-4 ч. При одно-дворазовому прийомі на добу не кумулює. Виводиться виключно в зміненому вигляді, головним чином із сечею (2/3 дози), з каловими масами - 25%. Елімінація метаболітів дуже повільна: термінальний T1 / 2 - 130 ч. При повторних прийомах можлива 8-кратна кумуляція метаболітів у плазмі, насамперед парагідроксисульфату.

Особливі групи хворих: статеві відмінності, вік не роблять істотного впливу на фармакокінетику.

Ураження печінки: при цирозі середнього ступеня тяжкості (В стадія за Child-Pugh) T1 / 2 і AUC вільного препарату в 2-3 рази вище, ніж в нормальній популяції. Індивідуальні відмінності значні: різниця в показнику AUC вільного препарату може досягати 7-кратного розміру.

Ниркова недостатність: фармакокінетика розиглітазону при порушенні функції нирок не відрізняється від такої при підлягає хронічного діалізу кінцевої стадії ниркової недостатності.

Не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плоду (адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводили).

У щурів не відзначалося впливу розиглітазону на імплантацію і на ембріон на ранніх термінах вагітності, але вживання його на середніх і пізніх гестаційних строках асоціювався із затримкою росту і смертю плоду у щурів і кроликів. Тератогенного ефекту не спостерігалося при дозах 3 мг / кг у щурів і 100 мг / кг у кроликів (AUC приблизно в 20 * і 75 * раз перевищувала AUC людини відповідно). Відзначено, що розиглітазон викликає патологію плаценти у щурів (у дозі 3 мг / кг / добу). Застосування у щурів під час вагітності та лактації знижує розміри приплоду, неонатальну життєздатність і постнатальне зростання (затримка росту нівелювалася після статевого дозрівання). Доза, не надає ефекту на плаценту, ембріон / плід і потомство, становила 0,2 мг / кг / добу для щурів і 15 мг / кг / добу для кроликів (AUC приблизно в 4 * рази перевищувала AUC людини).

Росиглітазон проникає через плаценту і визначається в тканинах плоду. Клінічна значущість цих спостережень невідома.

Ефект розиглітазону на родову діяльність і пологи не встановлений. На підставі наявних даних вважається, що зміна рівня глюкози крові під час вагітності асоціюється зі збільшенням частоти вродженої патології і підвищенням неонатальної захворюваності та смертності. Для підтримки рівня глюкози максимально близьким до норми більшість експертів рекомендує використовувати під час вагітності монотерапію інсуліном.

Категорія дії на плід по FDA - C.

Годування груддю. Речовини, родинні росиглітазоном, визначалися в молоці щурів. Немає даних про екскрецію розиглітазону малеату з грудним молоком у жінок. Оскільки багато ЛЗ проникають у грудне молоко, розиглітазону малеат не слід призначати годуючим жінкам.

- Гіперчутливість до росиглітазону або якого-небудь іншому компоненту препарату;

- Серцева недостатність I-IV ст. за NYHA (в т.ч. в анамнезі);

- Захворювання печінки;

- Тяжка ниркова недостатність;

- Вагітність;

- Період грудного вигодовування.

Часті побічні дії: ≥1 / 100 <1/10, часті: ≥1 / 1000 <1/100, дуже рідкісні: ≥1 / 10000 <1/1000, поодинокі випадки: <1/10000.

При застосуванні в комбінації з метформіном

З боку органів кровотворення: часто - анемія.

З боку обміну речовин: часто - гіпоглікемія, нечасто - гіперліпідемія, погіршення перебігу цукрового діабету, гіперхолестеринемія, збільшення маси тіла, у поодиноких випадках - швидке і значне збільшення маси тіла.

З боку ЦНС: часто - головний біль.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - серцева недостатність та набряк легень, периферичні набряки.

З боку ШКТ: часто - метеоризм, нудота, болі в животі, диспепсія, нечасто - блювання, анорексія, запор, дуже рідко - підвищення активності печінкових ферментів, у поодиноких випадках - зі смертельним результатом, однак наявність причинно-наслідкового зв'язку не встановлено.

З боку шкіри та шкірних покривів: у поодиноких випадках - кропив'янка.

Інші: у поодиноких випадках - ангіоневротичний набряк.

При застосуванні в комбінації з похідним сульфонілсечовини

З боку органів кровотворення: нечасто - анемія.

З боку обміну речовин: часто - гіпоглікемія, збільшення маси тіла (6,3%), нечасто - гіперліпідемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, у поодиноких випадках - швидке і значне збільшення маси тіла.

З боку ЦНС: нечасто - підвищена сонливість, запаморочення, парестезія.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - серцева недостатність та набряк легень.

З боку органів дихання: нечасто - задишка.

З боку ШКТ: нечасто - метеоризм, нудота, болі в животі, підвищений апетит, дуже рідко - підвищення активності печінкових ферментів, у поодиноких випадках - зі смертельним результатом, однак наявність причинно-наслідкового зв'язку не встановлено.

З боку шкіри та шкірних покривів: нечасто - алопеція, шкірний висип, у поодиноких випадках - кропив'янка.

Інші: нечасто - підвищена втома, астенія, у поодиноких випадках - ангіоневротичний набряк.

Периферичні набряки частіше виникають при прийомі розиглітазону в комбінації з метформіном (4,4%).

Гіперхолестеринемія супроводжується підвищенням ЛПНЩ і ЛПВЩ, співвідношення загального холестерину і ЛПВЩ залишається без змін. В цілому ці зміни носять легкий або середнього ступеня тяжкості характер і зазвичай не вимагають припинення лікування.

Внутрь, во время еды либо независимо от приема пищи, 1–2 раза в сутки.

Початкова доза - 4 мг.

У комбінації з метформіном: початкова доза 4 мг / добу, у разі необхідності через 8 тижнів дозу можна збільшити до 8 мг / добу.

У комбінації з похідним сульфонілсечовини: досвід по застосуванню доз, що перевищують 4 мг / добу, відсутня.

У комбінації з інсуліном: початкова доза - 4 мг / добу, при необхідності може бути збільшена до 8 мг / добу.

Літнім хворим призначають ті ж дози.

При ураженні нирок: при легкій і середній ступенях важкості ниркової недостатності коригування дози не потрібна, при тяжкій нирковій недостатності розиглітазон не застосовують.

При ураженні печінки: застосування протипоказано.

Дитячий вік: дані про застосування препарату до 18-річного віку відсутні, застосування розиглітазону не рекомендується.

Дані про застосування розиглітазону під час вагітності та грудного вигодовування відсутні, тому застосування протипоказано.

Даних про передозування небагато, одноразовий прийом 20 мг розиглітазону не супроводжувався будь-якими симптомами.

Лікування: у разі необхідності проводять відповідну симптоматичну терапію. Діаліз неефективний через високу спорідненість розиглітазону до білків крові.

Метаболізм розиглітазону здійснюється головним чином за участю CYP2C8, роль CYP2C9 менш значна, тому взаємодія розиглітазону із субстратами та інгібіторами останнього не має клінічного значення.

Ймовірність взаємодії з церивастатином мала.

Паклітаксел блокує метаболізм розиглітазону, одночасне застосування препаратів потребує обережності.

Взаємодія з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами не має клінічного значення (метформін, глібенкламід, акарбоза).

Помірне вживання алкоголю не впливає на глікемічний контроль.

Клінічно значущої взаємодії з дигоксином, варфарином (субстрат CYP2C9), ніфедипіном (субстрат CYP3A4), етинілестрадіолом і норетіндролоном не спостерігали.

НПЗП сприяють затримці рідини в організмі при одночасному прийомі їх разом з росиглітазоном.

Затримка рідини в організмі і серцева недостатність: розиглітазон може викликати затримку рідини в організмі і розвиток серцевої недостатності або погіршення перебігу наявної серцевої недостатності. Під час лікування росиглітазоном необхідно контролювати масу тіла і спостерігати за ознаками, що вказують на затримку рідини. У кожному окремому випадку необхідно з'ясувати причину збільшення маси тіла і роль у цьому затримки рідини. Швидке і значне збільшення маси тіла, викликане затримкою в організмі рідини, зустрічається рідко.

Спостереження за проявом ознак серцевої недостатності особливо важливо у випадку знижених резервних можливостей серця. При будь-якій ознаці погіршення серцевого статусу лікування росиглітазоном слід припинити.

Контроль функції печінки необхідний під час лікування росиглітазоном, тому в рідкісних випадках розвивалося порушення функції печінки. Перш ніж почати лікування росиглітазоном, слід визначити вихідну активність печінкових ферментів. При їх появі (перевищення верхньої межі норми для АЛТ в 2,5 рази) або розвитку інших ознак ураження печінки проводити лікування росиглітазоном можна. У перший рік лікування росиглітазоном функцію печінки необхідно контролювати кожні 2 міс., пізніше можна з іншою періодичністю. У разі підвищення рівня АЛТ в ході лікування до рівня, в 3 рази перевищує верхню межу норми, слід негайно провести позачерговий контроль і в разі прогресування симптому припинити лікування росиглітазоном.

У випадках розвитку якого-небудь симптому, що вказує на захворювання печінки, в т.ч. нудоти невідомої етіології, блювоти, болю в животі, підвищеної стомлюваності, анорексії та / або темного забарвлення сечі, слід повторно виміряти рівень печінкових ферментів. Про можливість продовження лікування росиглітазоном вирішують на підставі лабораторних показників. Жовтяниця є показанням для припинення лікування.

Збільшення маси тіла: під час лікування слід періодично вимірювати масу тіла хворого через можливу затримки рідини в організмі.

Анемія: лікування може супроводжуватися зниженням рівня гемоглобіну. При спочатку низькому рівні гемоглобіну ймовірність розвитку анемії більше.

Інше: з підвищенням чутливості до інсуліну в жінок з ановуляцією, викликаної резистентністю до інсуліну, можливе відновлення овуляції. Слід попереджати таких хворих про можливість зачаття, і в разі бажання хвора при вагітності лікування росиглітазоном слід припинити. Одночасне застосування паклітакселу вимагає обережності.

У випадку непереносимості лактози слід врахувати, що таблетки 2, 4, і 8 мг розиглітазону містять 54,403 мг, 108,806 мг і 217,612 мг лактози відповідно.

Росиглітазон не впливає на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

При температурі 15–30 °C.

24 мес.

A Пищеварительный тракт и обмен веществ

A10 Препараты для лечения сахарного диабета

A10B Пероральные гипогликемические препараты

A10BG Тиазолидинедионы

A10BG02 Rosiglitazone