Топамакс – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Топирамат является противоэпилептическим препаратом, относящимся к классу сульфамат-замещенных моносахаридов.

Топирамат блокирует натриевые каналы и подавляет возникновение повторных потенциалов действия на фоне длительной деполяризации мембраны нейрона. Топирамат повышает активность γ-аминомасляной кислоты (ГАМК) в отношении некоторых подтипов ГАМК-рецепторов (в т.ч. ГАМКА -рецепторов), а также модулирует активность самих ГАМКА -рецепторов, препятствует активации каинатом чувствительности подтипа каинат/АМПК (α-амино-3-гидрокси-5-метилизоксазол-4-пропионовая кислота)-рецепторов к глутамату, не влияет на активность N-метил-D-аспартата (NMDA) в отношении подтипа NMDA-рецепторов. Эти эффекты топирамата являются дозозависимыми при концентрации препарата в плазме от 1 мкмоль до 200 мкмоль, с минимальной активностью в пределах от 1 мкмоль до 10 мкмоль.

Кроме того, топирамат угнетает активность некоторых изоферментов карбоангидразы. По выраженности этого фармакологического эффекта топирамат значительно уступает ацетазоламиду — известному ингибитору карбоангидразы, поэтому эта активность топирамата не считается основным компонентом его противоэпилептической активности.

У взрослых и детей старше 2 лет:
- эпилепсия (в т.ч. у пациентов с впервые диагностированной эпилепсией) — монотерапия;
- парциальные или генерализованные тонико-клонические припадки, припадки на фоне синдрома Леннокса-Гасто — в составе комплексной терапии.

У взрослых: профилактика приступов мигрени (применение препарата Топамакс® для лечения острых приступов мигрени не изучено).

таблетки, вкриті оболонкою 25 мг; упаковка контурна чарункова 7, пачка картонна 4;

таблетки, вкриті оболонкою 25 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 6;

таблетки, вкриті оболонкою 100 мг; упаковка контурна чарункова 7, пачка картонна 4;

таблетки, вкриті оболонкою 100 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 6;

Склад

Таблетки, вкриті оболонкою 1 табл.
топірамат 25 мг, 100 мг
допоміжні речовини: лактози моногідрат; крохмаль прежелатинізований; віск карнауби; МКЦ; натрію крохмальгліколят; магнію стеарат; Opadry білий YS-1-7706-G - у таблетках 25 мг (титану діоксид; гідроксипропілметилцелюлоза; поліетиленгліколь; полісорбат 80) або Opadry жовтий YS-1-6370-G - у таблетках 100 мг (титану діоксид; гідроксипропілметилцелюлоза; поліетиленгліколь; полісорбат 80 ; заліза оксид жовтий)
у блістері 7 або 10 шт .; в коробці 4 або 6 блістерів.

Топірамат є новим протиепілептичною препаратом, що належать до класу сульфамат-заміщених моносахаридів.

Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує активність γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (в т.ч. ГАМКА -рецепторів), а також модулює активність самих ГАМКА -рецепторів, перешкоджає активації каїнатом підтипу каїнат / АМПК (α-аміно-3 гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) -рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) відносно підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозозалежними при концентрації препарату в плазмі від 1 мкмоль до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 мкмоль до 10 мкмоль.

Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженості цього фармакологічного ефекту топірамат значно поступається ацетазоламіду - відомому інгібітору карбоангідрази, тому ця активність топірамату не рахується основним компонентом його протиепілептичної активності.

Топірамат всмоктується швидко і ефективно. Біодоступність - 81%. Прийом їжі не виявляє клінічно значущої дії на біодоступність топірамату. З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Після одноразового прийому в дозі до 1200 мг середній об'єм розподілу становить 0,55-0,8 л / кг.

Величина об'єму розподілу залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, які спостерігаються у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини в організмі жінок.

Після прийому всередину метаболізується близько 20% від прийнятої дози. Проте у хворих, отримують супутню терапію протиепілептичними препаратами, які індукують ферменти, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищувався до 50%. З плазми, сечі і фекалій людини були виділені і ідентифіковані 6 практично неактивних метаболітів. Основним шляхом виведення незміненого топірамату (70%) і його метаболітів є нирки.

Після перорального введення плазмовий кліренс препарату становить 20-30 мл / хв. Фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазмовий кліренс залишається постійним, а площа під кривою концентрація / час (AUC) у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. У хворих з нормальною функцією нирок для досягнення стійкої концентрації в плазмі може знадобитися від 4 до 8 днів. Величина Сmах після багаторазового перорального прийому в дозі 100 мг препарату двічі на день в середньому склала 6,76 мкг / мл. Після багаторазового прийому доз по 50 і 100 мг двічі на день Т1 / 2 топірамату з плазми в середньому склав 21 год.

У хворих з порушеннями функції нирок плазмовий і нирковий кліренс топірамату знижується (Cl креатиніну - ≤60 мл / хв). У літніх осіб, які не страждають захворюваннями нирок, плазмовий кліренс топірамату не змінюється.

Топірамат ефективно виводиться з плазми шляхом гемодіалізу.

У хворих з порушеннями функції печінки від помірно вираженого до тяжкого плазмового кліренсу топірамату знижується.

Фармакокінетика топірамату у дітей до 12 років

Фармакокінетичні параметри топірамату у дітей, так само як і у дорослих, які отримують цей препарат в якості допоміжної терапії, мають лінійний характер, при цьому його кліренс не залежить від дози, а стаціонарні концентрації в плазмі зростають пропорційно підвищенню дози.

Слід враховувати той факт, що у дітей кліренс топірамату підвищений, а Т1 / 2 - більш короткий. Отже, при одній і тій же дозі, в розрахунку на 1 кг маси тіла, концентрації топірамату в плазмі у дітей можуть бути нижчими, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти, викликають зниження стаціонарних концентрацій топірамату в плазмі.

Досліджень, в яких Топамакс® використовувався б для лікування вагітних жінок, не проводилось.

Тим не менше, під час вагітності Топамакс® слід застосовувати лише в тому випадку, якщо його потенційний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Обмежене число спостережень за пацієнтами дозволяє припустити, що топірамат виділяється з грудним молоком у жінок.

- гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату;

- вагітність;

- період лактації;

- дитячий вік до 2 років.

З обережністю:

- ниркова або печінкова недостатність;

- нефроуролітіаз (в т.ч. в минулому або в сімейному анамнезі);

- гіперкальціурія.

З боку ЦНС: нервозність, запаморочення, головний біль, порушення мови та зору, психомоторна загальмованість, атаксія, втома, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, парестезії, сонливість, порушення мислення, диплопія, ністагм, депресія; додатково у дітей - розлади особистості, гіперкінезія; рідко - збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність, неправильна хода, апатія, психотичні симптоми, агресивні реакції, суїцидальні ідеї або спроби, у дітей додатково - галюцинації.

З боку ШКТ і печінки: нудота, біль у животі, анорексія, додатково у дітей - посилене слиновиділення; рідко - збочення смакових відчуттів, підвищення печінкових трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність.

Інші: зменшення маси тіла, астенія, рідко - лейкопенія, нефролітіаз, олігогідроз (в основному у дітей), метаболічний ацидоз, а також реакції з боку шкіри та слизової (багатоформна еритема, пемфігус, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз) у хворих , які отримували Топамакс® спільно з іншими препаратами, що викликають побічні реакції з боку шкіри та слизової. Можливе виникнення синдрому (зазвичай через 1 міс від початку терапії), що характеризується міопією на тлі підвищення внутрішньоочного тиску.

При цьому також відзначалося різке зниження гостроти зору та / або біль в області ока.

Офтальмологічні прояви включали: міопію, зменшення глибини передньої камери ока, гіперемія слизової оболонки ока і підвищення внутрішньоочного тиску. У деяких випадках - мідріаз. Можливим механізмом цього синдрому є збільшення супраціліарного випоту, що призводить до зміщення вперед кришталика і райдужної оболонки і в результаті до розвитку вторинної глаукоми.

Всередину, незалежно від прийому їжі.

Для досягнення оптимального контролю епілептичних нападів у дітей і дорослих пацієнтів рекомендується починати лікування з прийому низьких доз препарату з подальшим поступовим титруванням до ефективної дози.

Таблетки Топамакс® не рекомендується ділити на частини.

Застосування в комбінації з іншими протисудомними препаратами у дорослих пацієнтів

Мінімальна ефективна доза - 200 мг на день. Зазвичай сумарна добова доза становить від 200 до 400 мг і приймається в 2 прийоми. Деяким хворим може знадобитися збільшення добової дози до максимальної - 1600 мг. Рекомендується почати лікування з низької дози з подальшим поступовим підбором ефективної дози. Підбір дози починають з 25-50 мг, приймаючи їх на ніч протягом 1 тижня. Надалі з тижневими або 2-тижневими інтервалами дозу можна збільшувати на 25-50 мг і приймати її у 2 прийоми. При підборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. У деяких хворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 раз на добу. Для досягнення оптимального ефекту лікування Топамаксом® не обов'язково контролювати його концентрацію в плазмі.

Дані рекомендації по дозуванні застосовні до всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку, за відсутності у них захворювання нирок.

Комбінована протисудомна терапія у дітей старше 2 років

Рекомендована сумарна денна доза Топамакса® в якості засобу додаткової терапії становить від 5 до 9 мг / кг і приймається в 2 прийоми. Підбір дози необхідно почати з 25 мг (або менше, грунтуючись на початковій дозі - від 1 до 3 мг / кг на день), приймаючи їх на ніч протягом 1 тижня. Надалі з тижневими або 2-тижневими інтервалами дозу можна збільшувати на 1-3 мг / кг і приймати її у 2 прийоми. При підборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. Денна доза до 30 мг / кг звичайно добре переноситься.

Монотерапія, загальні положення

При скасуванні супутніх протисудомних препаратів з метою монотерапії топіраматом необхідно враховувати можливий вплив цього кроку на частоту припадків. У тих випадках, коли немає необхідності різко відміняти супутні протисудомні препарати з міркувань безпеки, рекомендується знижувати їх дози поступово, зменшуючи дозу супутнього протиепілептичного препарату на 1/3 кожні 2 тижні.

При скасуванні препаратів, що є індукторами печінкових ферментів, концентрації топірамату в крові будуть зростати. У таких ситуаціях при наявності клінічних показань дозу Топамакса® можна знизити.

Монотерапія у дорослих

На початку - по 25 мг Топамакса® перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують з інтервалом в 1-2 тижні на 25 або 50 мг (добову дозу ділять на 2 прийоми). Якщо пацієнт не переносить такий режим підвищення дози, то можна збільшити інтервали між підвищеннями дози, або підвищувати дозу більш плавно. При підборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом.

Початкова доза при монотерапії топіраматом у дорослих становить 100 мг / добу, а максимальна добова доза не повинна перевищувати 500 мг. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії переносять монотерапію топіраматом в дозах до 1000 мг / добу. Рекомендації з дозування відносяться до всіх дорослих, включаючи літніх пацієнтів, які не страждають захворюванням нирок.

Монотерапія у дітей. Дітям у віці старше 2 років у перший тиждень лікування слід давати топірамат в дозі 0,5-1 мг / кг перед сном. Потім дозу збільшують з інтервалом в 1-2 тижні на 0,5-1 мг / кг / добу (добову дозу ділять на 2 прийоми). Якщо дитина не переносить такий режим підвищення дози, то можна підвищувати дозу більш плавно або збільшувати інтервали між підвищеннями дози. Величина дози і швидкість її підвищення повинні визначатися клінічним результатом.

Рекомендований діапазон доз при монотерапії топіраматом у дітей у віці старше 2 років становить 3-6 мг / кг / добу. Дітям з недавно діагностованими парціальними припадками можна призначати до 500 мг / добу.

Протиепілептичні препарати, включаючи і Топамакс®, слід відміняти поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. У клінічних випробуваннях дози зменшували на 100 мг з тижневими інтервалами. У деяких хворих відміна препарату була прискорена й пройшла без ускладнень.

Швидкість виведення через нирки залежить від функції нирок і не залежить від віку. У хворих з помірним або вираженим порушенням функції нирок для досягнення стійких концентрацій в плазмі може знадобитися від 10 до 15 днів, на відміну від 4-8 днів - у хворих з нормальною функцією нирок.

Як і при будь-якому захворюванні, схема підбору дози повинна орієнтуватись на клінічний ефект (тобто ступінь контролювання припадків, відсутність побічних ефектів) і враховувати, що у хворих з порушенням функції нирок для встановлення стабільної концентрації в плазмі для кожної дози може знадобитися більш тривалий час. При терапії топіраматом дуже важливе адекватне підвищення обсягу споживаної рідини, здатне знизити ризик розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищених температур.

Нефролітіаз

У деяких хворих, особливо зі схильністю до нефролітіазу, може підвищитись ризик утворення каменів у нирках і появи пов'язаних з ним симптомів, таких як ниркова колька. Щоб зменшити цей ризик, необхідно адекватне підвищення обсягу споживаної рідини.

Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (у т.ч. в сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія препаратами, які сприяють розвитку нефролітіазу.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушеннями функції печінки топірамат слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу цього препарату.

Міопія і вторинна закритокутова глаукома. При виникненні синдрому, що включає міопію, пов'язану з закритокутовою глаукомою, лікування включає припинення прийому Топамакса®, як тільки лікуючий лікар вважатиме це можливим, і відповідні заходи, спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску. Зазвичай ці заходи призводять до нормалізації внутрішньоочного тиску.

Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.

Посилене харчування

Якщо пацієнт втрачає масу тіла при лікуванні Топамаксом®, то необхідно розглянути питання про доцільність застосування харчових добавок або посиленого харчування.

Вплив на водіння автомобіля і роботу з технікою

У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (включаючи водіння автомобіля).

Лікарська несумісність - приклади не відомі.

Список Б.: У сухому місці, при температурі не вище 25 ° C.

36 мес.

N Нервная система

N03 Противоэпилептические препараты

N03A Противоэпилептические препараты

N03AX Прочие противоэпилептические препараты

N03AX11 Topiramate