Нолипрел – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Периндоприл — ингибитор АПФ, блокирует превращение ангиотензина I в ангиотензин II, устраняет его вазоконстрикторное действие и стимулирующее влияние на секрецию альдостерона. Способствует восстановлению эластичности крупных артериальных сосудов, уменьшает гипертрофию левого желудочка, давление в легочных капиллярах. Вторично повышает активность ренина плазмы. У больных с хронической сердечной недостаточностью уменьшает гипертрофию миокарда, снижает избыточное количество субэндотелиального коллагена, нормализует изоферментный профиль миозина; нормализует работу сердца, снижая преднагрузку и постнагрузку. Снижает давление наполнения левого и правого желудочков, снижает ОПСС, умеренно урежает ЧСС, усиливает региональный кровоток в мышцах.

Эссенциальная артериальная гипертензия.

Таблетки 1 табл.
периндоприлу третбутіламіновая сіль 2 мг
індапамід 625 мкг

в блістері 14 шт.; в коробці 1 блістер і 1 саше з водовбирною пігулкою.

Комбінований препарат, що містить периндоприл (інгібітор АПФ) і індапамід (діуретик з групи похідних сульфонаміду). Фармакологічна дія Ноліпрела зумовлена ​​поєднанням окремих властивостей кожного з компонентів. Комбінація периндоприлу та індапаміду підсилює дію кожного з них.

Ноліпрел має виражену дозозалежну гіпотензивну дію як на сАД, так і на ДАТ в положенні «лежачи» і «стоячи». Дія препарату триває 24 год. Стійкий клінічний ефект настає менш ніж через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому відміни.

Ноліпрел зменшує ступінь гіпертрофії лівого шлуночка, покращує еластичність артерій, знижує ОПСС, не впливає на метаболізм ліпідів (загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНЩ, тригліцеридів) і вуглеводів (в т.ч. у хворих з цукровим діабетом).

Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I в ангіотензин II. АПФ (або кіназа) є екзопептідази, яка здійснює як перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, що володіє судинозвужувальну дію, так і руйнування брадикініну, що володіє судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептіда. У результаті периндоприл знижує секрецію альдостерону, за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну в плазмі крові, при тривалому застосуванні зменшує ОПСС, що обумовлено, в основному, дією на судини в м'язах і нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою солей і води або розвитком рефлекторної тахікардії.

Периндоприл також виявляє гіпотензивну дію у хворих як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові.

На тлі застосування периндоприлу відзначається зниження як сад, так і ДАТ в положенні «лежачи» і «стоячи». Скасування препарату не призводить до розвитку гіпертензивної реакції.

Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій і структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Супутнє призначення тіазиднихдіуретиків підсилює вираженість антигіпертензивної дії. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ і тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та післянавантаження.

При вивченні показників гемодинаміки у хворих з хронічною серцевою недостатністю було виявлено зниження тиску наповнення в лівому і правому шлуночках серця, зниження ОПСС, підвищення серцевого викиду і збільшення серцевого індексу, підвищення м'язового регіонарного кровотоку.

Індапамід за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід інгібує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виділення з сечею іонів натрію, хлору і меншою мірою іонів калію і магнію, посилюючи тим самим діурез.

Гіпотензивна дія проявляється в дозах, практично не викликають діуретичного ефекту.

Індапамід знижує гіперреактивність судин по відношенню до адреналіну, не впливає на вміст ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, холестерину, ЛПНЩ і ЛПВЩ), вуглеводний обмін (в т.ч. у хворих з супутнім цукровим діабетом).

Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця.

Фармакокінетичні параметри периндоприлу та індапаміду при комбінації не змінюються в порівнянні з їх роздільним застосуванням.

Периндоприл

Всмоктування і метаболізм

Після прийому всередину периндоприл швидко абсорбується. Біодоступність - 65-70%. Приблизно 20% загальної кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється на периндоприлат - активний метаболіт. Прийом препарату під час їжі супроводжується зменшенням перетворення периндоприлу на периндоприлат (даний ефект не має істотного клінічного значення).

Cmax периндоприлу в плазмі крові досягається через 3-4 год після прийому периндоприлу всередину.

Розподіл

Зв'язування периндоприлату з протеїнами плазми зазвичай менше 30% і залежить від його концентрації в крові.

Дисоціація периндоприлату, зв'язаного в АПФ, сповільнена. Внаслідок цього ефективний Т1 / 2 - 25 год. Повторне призначення периндоприлу не призводить до його кумуляції, а Т1 / 2 периндоприлату при повторному прийомі відповідає періоду його активності, таким чином, CSS досягається в середньому через 4 добу.

Периндоприл проникає через плацентарний бар'єр.

Виведення

Периндоприл виводиться з організму з сечею. Т1 / 2 - 3-5 год.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Виведення периндоприлату сповільнено в літньому віці, а також у хворих із серцевою і нирковою недостатністю.

Cl периндоприлу при діалізі - 70 мл / хв.

Фармакокінетика периндоприлу змінюється у хворих з цирозом печінки: печінковий кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази. Однак концентрація утворився периндоприлату не змінюється, і, отже, немає необхідності змінювати дозу препарату.

Індапамід

Всмоктування

Індапамід швидко і повністю абсорбується з ЖКТ. Cmax в плазмі крові досягається через 1 год після перорального прийому.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми крові - 79%.

Повторний прийом препарату не призводить до його кумуляції в організмі.

Виведення

T1 / 2 - 14-24 год (в середньому 19 год). Виводиться в основному з сечею (70% від введеної дози) і з калом (22%) у формі неактивних метаболітів.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Фармакокінетика індапаміду не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Ноліпрел протипоказання до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.

- підвищена чутливість до індапаміду та сульфаніламідам; до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ;
- ангіоневротичний набряк в анамнезі (в т.ч. на тлі прийому інгібіторів АПФ);
- гіпокаліємія;
- ниркова недостатність тяжкого ступеня (Cl креатиніну <30 мл / хв);
- виражена печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією);
- одночасний прийом препаратів, які подовжують інтервал QT;
- вагітність;
- лактація (грудне вигодовування).

Ефекти, зумовлені дією периндоприлу

З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; в окремих випадках - інфаркт міокарда, стенокардія, інсульт, аритмія.

З боку сечовидільної системи: рідко - зниження функції нирок, протеїнурія (у пацієнтів з клубочкової нефропатією); в окремих випадках - гостра ниркова недостатність. Незначне збільшення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові (оборотне після відміни препарату) найбільш ймовірно при стенозі ниркових артерій, лікуванні артеріальної гіпертензії за допомогою діуретичних препаратів, наявності ниркової недостатності. Можливо (зазвичай тимчасове) підвищення концентрації калію в плазмі крові.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, лабільність настрою, порушення зору, дзвін у вухах, порушення сну, судоми, парестезії, анорексія, порушення смакового сприйняття; в окремих випадках - сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи: сухий кашель; рідко - утруднення дихання, бронхоспазм; в окремих випадках - ринорея.

З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, запор, діарея; рідко - сухість у роті; в окремих випадках - холестатична жовтяниця, панкреатит, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія.

З боку водно-електролітного балансу: підвищує концентрацію калію за рахунок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, призводить до зменшення втрати калію, викликаної індапамідом. Було показано, що на тлі прийому Ноліпрела зниження концентрації калію становило менше 3,4 ммоль / л після 12 тижнів терапії у 2% хворих. В основному ж зниження концентрації калію після 12 тижнів терапії становило 0,1 ммоль / л.

З боку системи кровотворення: анемія (у пацієнтів після трансплантації нирки, гемодіалізу); рідко - гіпогемоглобінемія, тромбоцитопенія, зниження гематокриту; в окремих випадках - агранулоцитоз, панцитопенія; можлива гемолітична анемія (на тлі дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази).

Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж; рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк; в окремих випадках - мультиформна еритема.

Інші: рідко - підвищення потовиділення, зниження потенції.

Ефекти, зумовлені дією індапаміду

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: рідко - запаморочення, головний біль, астенія, парестезії (звичайно зникають при зменшенні дози препарату).

З боку травної системи: рідко - нудота, запор, сухість у роті; в окремих випадках - панкреатит; при печінковій недостатності можливий розвиток печінкової енцефалопатії.

З боку водно-електролітного балансу: можливі гіпокаліємія (особливо у хворих, що відносяться до групи ризику), зниження рівня натрію, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією організму і ортостатичної гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу (частота виникнення алкалозу і його вираженість невеликі). В окремих випадках - підвищення рівня кальцію.

З боку обміну речовин: можливо збільшення вмісту сечовини та глюкози у плазмі крові.

З боку системи кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку.

Дерматологічні реакції: можливі шкірні висипання, геморагічний васкуліт, загострення системного червоного вовчака.

Алергічні реакції: у схильних пацієнтів - шкірні прояви.

Всередину

Дорослим, включаючи пацієнтів похилого віку, - по 1 табл. на добу, бажано зранку.

Пацієнтам з нирковою недостатністю при Cl креатиніну ≥30 мл / хв корекція дози не потрібна.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, нудота, блювота, судоми, запаморочення, безсоння, зниження настрою, поліурія або олігурія, яка може перейти в анурію (в результаті гіповолемії), брадикардія, електролітні порушення.

Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбентів, корекція водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести хворого в горизонтальне положення з піднятими ногами.

Периндоприлат може бути видалений з організму за допомогою діалізу.

Не рекомендується одночасне застосування Еналаприлу і препаратів літію. Збільшення концентрації літію може призвести до виникнення симптомів і ознак передозування літію (внаслідок зниження екскреції літію нирками). Якщо сумісну терапію, що включає інгібітори АПФ та калійзберігаючі діуретики, скасувати неможливо, слід ретельно контролювати рівень літію і при необхідності коректувати дозу препарату.

Поєднання периндоприлу з калійзберігаючими діуретиками та препаратами калію може призводити до істотного підвищення концентрації калію в сироватці крові (особливо на тлі ниркової недостатності) аж до летального результату. Не слід призначати інгібітори АПФ в комбінації з калійзберігаючими діуретиками та препаратами калію; виняток становлять пацієнти з гіпокаліємією (при постійному контролі концентрації калію в плазмі крові і параметрів ЕКГ).

Слід брати до уваги, що при застосуванні індапаміду в поєднанні з калійзберігаючими діуретиками або препаратами калію не виключається розвиток гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет і з нирковою недостатністю).

При одночасному застосуванні еритроміцину (для в / в введення), пентамідину, Сультоприд, Вінкамін, галофантрина, бепридилу та індапаміду можливий розвиток аритмії типу «пірует» (до провокуючих факторів належать гіпокаліємія, брадикардія або подовжений інтервал QT).

При застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. Ноліпрела, можливе посилення гіпоглікемічної дії інсуліну та похідних сульфонілсечовини. Розвиток гіпоглікемії спостерігається вкрай рідко (збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні).

При одночасному застосуванні Ноліпрела і баклофену відбувається посилення гіпотензивної дії (необхідно контролювати рівень артеріального тиску і коригувати дозу Ноліпрела).

При одночасному застосуванні індапаміду, що входить до складу препарату Ноліпрел, і НПЗЗ в разі зневоднення організму можливий розвиток гострої ниркової недостатності (внаслідок зниження клубочкової фільтрації). У таких випадках перед початком лікування слід забезпечити достатню гідратацію організму і оцінити функціональну активність нирок. Необхідно також враховувати, що НПЗЗ послаблюють гіпотензивну дію інгібіторів АПФ. Встановлено, що НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивну дію відносно гіперкаліємії, при цьому також можливе зниження функції нирок.

При одночасному застосуванні Ноліпрела і трициклічних антидепресантів, нейролептиків можливо посилення гіпотензивної дії та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

ГКС, тетракозактид зменшують гіпотензивну дію Ноліпрела (затримка води та електролітів в результаті дії глюкокортикоїдів).

При одночасному застосуванні індапаміду з антиаритмічними препаратами ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) і III класу (аміодарон, бретилий, соталол) можливий розвиток аритмії типу «пірует» (до провокуючих факторів належать гіпокаліємія, брадикардія або подовжений інтервал QT). При розвитку аритмії типу «пірует» не слід застосовувати антиаритмічні препарати (необхідно використовувати штучний водій ритму).

При одночасному застосуванні індапаміду і препаратів, що знижують рівень калію (в т.ч. амфотерицин B при в / у введенні, глюко- і мінералокортикоїди при системному застосуванні, тетракозактид, стимулюючі проносні засоби), підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (слід контролювати концентрацію калію і, при необхідності коректувати її). При необхідності призначення проносних засобів слід використовувати препарати без стимулюючої дії на моторику кишечника.

При одночасному застосуванні Ноліпрела з серцевими глікозидами слід враховувати, що низький рівень калію може посилювати токсичну дію серцевих глікозидів. Слід контролювати рівень калію та ЕКГ і при необхідності коректувати проведену терапію.

Молочнокислий ацидоз на фоні прийому метформіну пов'язаний, мабуть, з функціональної нирковою недостатністю, яка обумовлена ​​дією індапаміду. Не слід застосовувати метформін, якщо рівень сироваткового креатиніну перевищує 1,5 мг / дл (135 мкмоль / л) у чоловіків і 1,2 мг / дл (110 мкмоль / л) у жінок.

Ноліпрел підвищує ризик розвитку порушень функції нирок на фоні застосування йодовмісних рентгеноконтрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно провести регідратацію.

При одночасному застосуванні з солями кальцію можливе збільшення вмісту кальцію в плазмі крові внаслідок зниження його екскреції з сечею.

При одночасному застосуванні з циклоспорином підвищується ризик гіперкреатинінемії.

З обережністю слід застосовувати препарат при двобічному стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної функціонуючої нирки, ниркової недостатності, системних захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія), на тлі терапії імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), гноблення кістково-мозкового кровотворення, зниженого ОЦК (прийом діуретиків, солі дієта, блювання, діарея, гемодіаліз), при цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярной гіпертензії, цукровому діабеті, вираженої серцевої недостатності (IV стадія), гіперурикемії (особливо з супутньою подагрою і уратним нефролітіазом), на тлі прийому калійзберігаючихдіуретиків, препаратів калію і літію, при лабільності артеріального тиску, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран, проведенні десенсибілізації, стані після трансплантації нирок, стенозі аортального клапана / гіпертрофічної кардіоміопатії, лактазної недостатності, галактоземії або синдромі глюкозо / галактозної мальабсорбції, у пацієнтів похилого віку, пацієнтів віком до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

Застосування препарату Ноліпрел може викликати різке зниження артеріального тиску, особливо при першому прийомі препарату і протягом перших 2 тижнів терапії. Ризик розвитку надмірного зниження артеріального тиску підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК (в результаті дотримання суворої дієти без солі, гемодіалізу, блювання і діареї), тяжкою серцевою недостатністю (як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності), при спочатку низькому АТ, стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної функціонуючої нирки, цирозі печінки, що супроводжується набряками і асцитом.

Необхідно систематично контролювати появу клінічних ознак зневоднення і втрати солей, регулярно вимірювати концентрацію електролітів у плазмі крові.

Виражене зниження АТ при першому прийомі препарату не є перешкодою для подальшого призначення. Після відновлення ОЦК і АТ лікування може бути продовжено із застосуванням меншої дози препарату або монотерапії одним з його компонентів.

Блокування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи інгібіторами АПФ може призвести поряд з різким падінням АТ до підвищення вмісту креатиніну в плазмі крові, що свідчить про функціональної недостатності нирок, іноді гострою. Дані стани виникають рідко. Проте у всіх подібних випадках лікування слід починати обережно і проводити поступово.

При лікуванні Ноліпрелом необхідно систематично контролювати концентрацію креатиніну в плазмі крові.



Комбінація периндоприлу та індапаміду не запобігає втрату іонів калію. На тлі прийому Ноліпрела необхідно регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові. У осіб похилого віку або ослаблених хворих необхідно враховувати ризик зниження концентрації калію нижче допустимого рівня (<3,4 ммоль / л). До цієї ж групи слід віднести пацієнтів, що приймають кілька різних лікарських препаратів, хворих з цирозом печінки, який супроводжується появою набряків або асциту, хворих з ІХС або серцевою недостатністю. Зниження рівня калію підсилює токсичність серцевих глікозидів і збільшує ризик розвитку аритмій. Низький рівень калію, брадикардія, а також збільшення інтервалу QT є факторами ризику для розвитку аритмії типу «пірует», яка може призвести до летального результату.

Перед початком прийому препарату у пацієнтів літнього віку необхідно оцінити функціональну активність нирок і концентрацію калію в плазмі крові. Первісна доза препарату встановлюється виходячи з ступеня зниження АТ, враховуючи можливе зневоднення і втрату електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску.

Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату Ноліпрел ® входить лактозимоногідрат. Внаслідок цього даний препарат не рекомендується призначати особам з лактазной недостатністю, галактоземією або синдромом глюкозной / галактозної мальабсорбції.

Обережності при застосуванні периндоприлу

Ризик розвитку нейтропенії на фоні прийому інгібіторів АПФ носить дозозалежний характер і залежить від прийнятого ЛЗ та наявності супутніх захворювань (порушення функції нирок, особливо на тлі системних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермії).

При прийомі інгібіторів АПФ, у т.ч. і периндоприлу, іноді спостерігається розвиток ангіоневротичного набряку нижньої частини обличчя, губ, язика, глотки та / або гортані. При появі цих симптомів прийом периндоприлу слід негайно припинити, а стан пацієнта слід контролювати до тих пір, поки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя і губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для більш швидкого зникнення симптомів можна застосовувати антигістамінні препарати.

При прийомі інгібіторів АПФ, у т.ч. і периндоприлу, іноді спостерігається розвиток ангіоневротичного набряку нижньої частини обличчя, губ, язика, глотки та / або гортані. При появі цих симптомів прийом периндоприлу слід негайно припинити, а стан пацієнта слід контролювати до тих пір, поки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя і губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для більш швидкого зникнення симптомів можна застосовувати антигістамінні препарати.

При гемодіалізі з використанням високопроникних мембран (поліакрилонітрильні) можливий розвиток анафілактичних реакцій у хворих, які приймають інгібітори АПФ (набряк язика і губ, супроводжується задишкою і зниженням АТ). Слід уникати поєднання гемодіалізу із застосуванням поліакрилових мембран і лікування інгібіторами АПФ.

При застосуванні інгібіторів АПФ можливий розвиток сухого непродуктивного кашлю. Напади кашлю носять персистуючий характер, але швидко зникають після відміни препарату. При необхідності лікування може бути продовжено.

У пацієнтів з ІХС або недостатністю мозкового кровообігу лікування слід починати, використовуючи низькі дози препарату.

Застосування інгібіторів АПФ надає сприятливу дію у хворих з вазоренальною артеріальною гіпертензією, які очікують оперативного втручання, так і при неможливості проведення операції.

Лікування слід розпочинати з низьких доз препарату, оцінюючи одночасно функціональну активність нирок і рівень калію в плазмі крові. У деяких хворих може розвинутися функціональна недостатність нирок, яка швидко зникає при відміні препарату.

У пацієнтів з вираженою серцевою недостатністю (IV стадія) і хворих з цукровим діабетом типу 2 (небезпека спонтанного збільшення рівня калію) лікування препаратом слід починати з низьких доз і проводити під постійним контролем лікаря.

Хворі з артеріальною гіпертензією та серцевою недостатністю не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітори АПФ слід застосовувати разом з бета- адреноблокаторами.

Анемія може спостерігатися у хворих після трансплантації нирки або в осіб, які перебувають на гемодіалізі. При цьому зниження рівня гемоглобіну тим більше, чим вище був його первісний рівень. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний з механізмом дії інгібіторів АПФ.

Незначне зниження рівня гемоглобіну відбувається протягом перших 6 міс, потім вміст гемоглобіну залишається стабільним і повністю відновлюється після відміни препарату. У таких хворих лікування може бути продовжено, однак гематологічні аналізи слід проводити регулярно.

Дія інгібіторів АПФ може супроводжуватися вираженим зниженням АТ при проведенні загальної анестезії, особливо якщо анестетик має гіпотензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу, за 12 год до хірургічної операції.

Обережності при застосуванні індапаміду

У хворих з порушенням функції печінки прийом індапаміду може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату.

До початку і під час лікування необхідно контролювати концентрацію натрію в плазмі крові. Прийом будь-яких діуретичних препаратів може призвести до зниження вмісту натрію в плазмі крові, у ряді випадків безсимптомному, що, у свою чергу, сприяє розвитку ряду серйозних ускладнень. Найбільш часто контроль концентрації натрію в плазмі крові слід проводити в осіб, що входять до групи ризику (наприклад у пацієнтів похилого віку або при цирозі печінки).

Індапамід, як і тіазидні діуретики, здатний зменшувати виведення кальцію з сечею, що призводить до тимчасового і незначного збільшення концентрації кальцію в крові. Значне збільшення кальцію може бути пов'язано з недіагностованим гіперпаратиреоїдизмом. У цьому випадку лікування слід припинити до тих пір, поки не буде досліджена функція паращитовидних залоз.

У хворих на цукровий діабет необхідно постійно контролювати рівень глюкози в крові, особливо на тлі гіпокаліємії.

У хворих з високим вмістом сечової кислоти в плазмі крові підвищується ризик розвитку подагри.

На початку лікування на фоні прийому діуретичних препаратів у хворих може спостерігатися зниження клубочкової фільтрації, обумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, викликана втратою води та іонів натрію. Як наслідок, у плазмі крові може збільшуватися концентрація сечовини і креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, то вона, як правило, нормалізується, однак при вже наявної ниркової недостатності стан хворого може погіршитися.

Спортсмени повинні мати на увазі, що індапамід може дати позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

Використання в педіатрії

Застосування Еналаприлу у дітей і підлітків у віці до 18 років протипоказано, тому ефективність і безпеку препарату у цій віковій групі не встановлені.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами

У період прийому Ноліпрела (особливо на початку курсу терапії) слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та виконанні роботи, що вимагає підвищеної уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.

Список Б.: При температурі не вище 30 ° C.

36 мес.

C Сердечно-сосудистая система

C09 Препараты, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему

C09B Ингибиторы АПФ в комбинации с другими препаратами

C09BA Ингибиторы АПФ в комбинации с диуретиками

C09BA04 Периндоприл в комбинации с диуретиками